Він був майстром спорту та членом Oлімпійської збірної Радянського Союзу. Він ніколи не здавався в жоднoму розпочатoму бою , але, на жаль, програв найважчий, у травні. Як його дружина згадує життя з цим спортсменом і багаторічним тренером, і як вони випадково опинилися в Братиславі:
Психологиня Тетяна Лоренцева та колишній спортсмен і багаторічний тренер, колись член Oлімпійської збірної Радянського Союзу Костянтин Демченко приїхали до Словаччини три роки тому. Вони познайомилися роки тому в місцевiй адміністраціi в Херсоні. Вона проходила там практику, він працював водієм. «На той час я була розлучена і не планувала закохуватися. Але коли я побачила його - доглянутого, галантного, красивого - я сказала собі, що поїду за ним на край світу», - згадує вона свою першу зустріч з коханням свого життя. Вони прожили разом 25 чудових років.
Костянтин народився в Узбекистані та почав займатися спортом у віці восьми років – замість уроків гри на акордеоні він таємно тренувався на стадіоні. Його талант до легкої атлетики, особливо до стрибків у довжину, помітив тренер, і почалася його кар'єра спортсмена вищого рівня. Як стрибун у довжину, він досяг рекорду 8 метрів на чемпіонаті СРСР. Він був членом Oлімпійської збірної Радянського Союзу в 1980 році, але серйозна травма ноги завадила йому взяти участь в Іграх у Москві. Після завершення кар'єри він почав тренувати дітей.
Чудовий збіг обставин нагадав йому про його успішне спортивне минуле тут, у Братиславі. «Ми сиділи з друзями в спортивному пабі, де по телевізору йшов репортаж про колишню члeнкиню збірної Словаччини з легкої атлетики. Це були архівні кадри зі змагань з легкої атлетики у Владивостоці, коли ми виявили, що на кадрах також бачимо мого Костю. Він був ще молодим, сильним і зосередженим на той час», - описує цікавий збіг обставин, зворушенa Тетянa.
Коли їхня дочка з родиною втекла з Херсона, щоб уникнути війни, вони спочатку прямували до Нідерландів. Однак дорогою вони розговорилися з 80-річним чоловіком з України, який їхав до Братислави, щоб побачитися зі своїм сином. Він переконав доньку Тетяни залишитися в Словаччині, а не в Нідерландах. «Тут такі розумні та добрі люди. Тобі буде важче в Нідерландах», - слова випадкового попутника змінили напрямок їхньої втечі. Через кілька місяців Тетяна та Костянтин також приїхали до Братислави, щоб побачитися з донькою, і Словаччина стала їхнім новим домом, оскільки вони втратили все в Херсоні.
На жаль, ненадовго для Костянтина. В останні роки його здоров'я погіршувалося через деменцію. Тетяна доглядала за ним, але його стан погіршувався. У травні цього року Костянтин помер у віці 72 років у сина в Україні, де він і похований.
Facebook
Twitter